Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються VІ ст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII-XIXст. Арабський мандрівник Х ст.н.е. у своїх розповідях про русів зазначає,що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам`ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту, трипільської культури.
Українська народна вишивка має свою давню історію. Цей факт підтверджують велика кількість археологічних знахідок, знайдених на території України, записи мандрівників, які відвідували багато століть тому ці землі, а також свідчення древніх літописців. Колись, ще до нашої ери, тут жили і процвітали скіфи, які, як свідчить Геродот, прикрашали свій одяг вишитими орнаментами. При розкопках на Черкащині були знайдені бляшки зі срібла, виготовлені в шостому столітті нашої ери. На них зображені чоловічі фігури в одязі, який дуже схожа на український і за кроєм, і по мотивах вишивки. Ще пізніше, в десятому столітті, арабським мандрівником були написані оповідання про русів, в яких він описує їх вишитий одяг. Вироби з тканини з вишивкою не могли зберігатися тисячоліттями, тому в музеях є українські вишивки тільки останніх століть. На цих старовинних виробах вишиті орнаменти, схожі з зображеннями не тільки на артефактах початку нашої ери, а й на виробах найдавнішої трипільської культури, що існувала багато тисячоліть тому на території сучасної України.
З давніх часів українські жінки створювали різноманітні візерунки, техніки вишивки, способи забарвлення ниток в різні кольори. Ці знання передавалися в родині наступним поколінням, утворюючи особливі ознаки вишивки, характерні для даного роду, села, місцевості. Тому в багатьох районах України існують свої відмінні риси у візерунках, колірних поєднаннях і техніках вишивки.
За кілька тисячоліть на українській землі з'являлися і зникали різні культури, що мали свої символи, які стародавні люди зображали на культових і побутових предметах. Ці символи відображалися і у вишивках, якими наші предки прикрашали вироби з полотна, в тому числі, звичайно, одяг. Минав час, і справжнє значення багатьох древніх символів забувався та втрачався, а знаки за традицією продовжували використовувати для створення візерунків. В даний час відомі і застосовуються багато старовинних орнаментів, які можна умовно позначити як стародавні геометричні і більш пізні рослинні та зооморфні візерунки.
Абстрактні геометричні візерунки виникли в глибоку давнину, коли ще не було живопису в сучасному розумінні, і для того, щоб зобразити бажане, використовувалися спеціальні знаки - лінії, зигзаги, хрести, ромби, кола, трикутники і багато інших. Стародавні люди знали їх значення, а в наш час можна тільки припускати їх зміст на основі гіпотез вчених-дослідників.
Народні майстрині зберігають геометричні символи предків, передаючи їх у своїх вишивках дітям і онукам. З давніх знаків складаються народні мотиви, яким даються влучні назви, що відображають їх зовнішній вигляд: «гребінчики», «кучері», «кудрявці», «баранячі роги» і так далі. Деякі з них, такі як «безконечник» або «кривулька», зустрічаються ще на предметах трипільської культури. Є мотиви, які вважаються перехідними між геометричними й рослинними. Це зірочки і розетки, що нагадують сонце з розбіжними в сторони променями, а також «дерево життя» - дуже древній знак, який у сучасній вишивці зображується стилізовано у вигляді гілок з листям.
Щоб зобразити у вишивці красу і чарівність природи, українські майстрині використовують рослинні мотиви, передають реальні форми і кольори навколишніх рослин. З часом склалися традиції зображення найбільш улюблених рослин, таких як троянда, мак, калина, виноград, дуб та інші. Їм надаються певні властивості, які зробили ці рослини символами різних проявів життя, таких як любов, молодість, сила, життєлюбність і багато інших. З них складаються орнаменти, які наділяють власника вишитого виробу притаманними цим рослинам позитивними властивостями і дають захист від негативних природних сил.
Зооморфні орнаменти складаються з зображень тварин (кінь, жаба, риба та інші), птахів (павич, півень, голуб, сова та інші) і комах (метелик, бджола, павук, жуки). Нерідко у вишивках використовуються зображення тих частин тіла тварин, які, на думку вишивальниці, важливі для передачі потрібного символу. До таких візерунків можна віднести очі вола, вовчі або заячі зуби, баранячі роги, риб'ячу луску. Зооморфні орнаменти зображуються довільно, так як це бачиться майстрині, але з дотриманням традиційної композиції орнаменту вишивки.
За довгу історію української вишивки було створено народними майстринями близько ста різних технік вишивання, які визначають особливості вишивки, надають їй оригінальності та самобутності. У кожному регіоні України воліють використовувати свої техніки, притаманні даній місцевості. Вони характеризують особливості місцевої вишивки, за якими можна дізнатися, в якій частині України були вишиті рушники чи вишиванки.
У Чернігівській області поширена вишивка, виконана дуже дрібними, що нагадують бісер, стібками. У такій техніці вишивають геометричні та рослинні орнаменти на сорочках. Колірна гамма світла - білі нитки складають основну частину орнаменту, іноді їх доповнюють червоні і зрідка чорні нитки.
Для полтавських вишиванок також характерні білі орнаменти, хоча іноді можна зустріти сірі або навіть червоні. Вишиваються вони в техніках «хрестик», гладь, швами «уперед голкою» і «позаду голки». На старовинних вишиванках в основному використовувалася техніка гладь, нею вишивали білі орнаменти, які нерідко обводилися кольоровими або чорними смугами.
Для Харківської області характерна різноманітність технік вишивки, особливо багато спільного з вишивкою центральних областей. Можна виділити як особливу, властиву саме Харківщині, багатоколірну вишивку в техніці «хрестик» або «півхрестик», яка виконується грубими нитками, щоб створити ефект рельєфності орнаменту.
Вишиті орнаменти Полісся відрізняються простотою і чіткістю композиції. З геометричних знаків найчастіше використовуються повторювані багаторазово ромби, з яких складаються графічно чіткі смуги. Характерна колірна гамма - червоний орнамент на лляному білому або сірому полотні.
Волинські вишивки мають свої особливості в техніках та побудові орнаменту. З вишивками Полісся їх ріднить чіткість і простота геометричних композицій візерунку, а також моноколірність червоних орнаментів на натуральному сірому полотні. Така вишивка більше характерна для північних районів Волині, у південних же районах воліють вишивати рослинні орнаменти.
Багата вишивка Київщини складається з різноманітних орнаментів, складених з геометричних, рослинних і зооморфних символів. На одному виробі можуть бути вишиті ромби, розетки, квіти, грона ягід, птиці. Прекрасні орнаменти вишиваються переважно в червоно-чорно-білій гамі.
Різноманітні шви і барвисті орнаменти характеризують подільську вишивку. Основна риса вишиванок цього регіону - використання мережок. Мережками в техніці «павучки» приєднуються до сорочці вставки рукавів і клинці. Для прикраси використовують кольорову мережку, звану «шабак». Орнаменти вишиванок зазвичай вишивають одним кольором - чорним, іноді червоним, але зустрічаються і невеликі вкраплення інших кольорів в значно меншій кількості, ніж основний колір.
Характерною відмінністю тернопільської вишивки є згущені стібки, коли елементи вишивки обшиваються нитками іншого кольору для створення особливого ефекту кольору і високого рельєфу. Елементи візерунка створюють широкі смуги, що покривають весь рукав від плеча до нижнього краю, і розташовані вздовж рукава вертикально або з нахилом.
Немає коментарів:
Дописати коментар